Київського прокурора О.Пальчукова звинуватили у роботі на друзів Путіна

Київського прокурора О.Пальчукова звинуватили у роботі на друзів Путіна

Як начальник другого відділу прокуратури м.Києва вибиває з українців гроші для російського банка, та примушує своїх підлеглих свідомо порушувати закон, — розслідування Антікор.

Розумні корупціонери обкрадають державу, погані корупціонери – обкрадають людей. Дурні  роблять і те і інше…

Нещодавно мережу сколихнув гучний скандал з російським «Альфа-Банком», який, за даними журналістського розслідування, використовував українські правоохоронні органи для рекету бувших клієнтів.

Див.: «Как Альфа-Банк выбивает несуществующие долги и коррумпирует полицию и прокуратуру в Украине, — расследование»

Вишибала у мільярдерів Путіна

Зокрема одним із головних фігурантів корупційної змови був названий керівник другого відділу (процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення- ред.) прокуратури м. Києва Олексій Пальчуков.

Саме він, за свідченнями потерпілих, а також за інформацією джерел з банку та самої прокуратури, разом із начальницею департаменту стягнення кредитів «Альфа-Банку» пані В. Скурською, був рушійною силою та організатором цієї корупційної схеми. Ця схема передбачала кримінальне переслідування тих, хто колись мав із «Альфа-Банком» якісь стосунки (іпотека, кредити, рахунки), і з кого, на думку Скурської, можна «збити» якісь гроші. Особливий розмах ця схема набула із колишніми позичальниками та клієнтами АТ «Укрсоцбанку», правонаступником якого, разом з усіма активами та боргами, у 2018 році став «Альфа-Банк». Нагадаємо, це той самий банк, власники якого – Петр Авен і Михайло Фрідман входять до тісного кола фінансистів Путіна та фігурують у списках друзів Кремля.

За свідченням потерпілих, які організували спільноту у соцмережах, за останні два роки проти людей зі сторони «Альфа-Банку» почався справжній кримінальний терор під керівництвом тих, хто за логікою закону мав би, навпаки, охороняти громадян від подібних дій.  ГРУПА ФБ – Громадський контроль «Альфа-Банк» – УКРСОЦБАНК: https://www.facebook.com/groups/GKBUniCredit/?post_id=2647208262181377

При чому, тиск на людей, погрози та реальні кримінальні переслідування зі сторони «зондеркоманди Пальчукова» виявились настільки зухвалими і протиправними, що привели до зустрічного відкриття численних справ. А саме – по фактам грубих порушень закону і прав людей зі сторони банку і його «колекторів в законі».

У розслідуванні «Наголосу» наводиться величезний список та номера кримінальних справ, відкритих за фактами протиправних дій зі сторони «Альфа-Банку» і його колекторів по відношенню до клієнтів. Що підтверджує глобальну тенденцію у порушенні закону зі сторони «Альфа-Банку» і найнятих силовиків.

«Якщо проаналізувати ці справи, можна побачити схему і основні способи впливу. Серед улюблених методів — підробка документів і вступ в злочинну змову з державними органами (нотаріус, держреєстратор, прокуратура) з метою заволодіння нерухомістю… Ще один улюблений прийом: вдають, що борг не сплачено, або сплачено не за правилами, нараховують зі стелі величезну пеню і виставляють рахунок. В якості забезпечення цих боргових платіжок виглядають ліквідне майно, яке можна віджати. Приходять на підприємство, загрожують обшуками й арештами рахунків, а також — обшуками й арештами рахунків партнерів»,  — наводять журналісти способи рекету людей зі сторони «Альфа-Банку», які підтверджуються численними скаргами та відгуками реальних користувачів.

У розслідуванні відзначається, що «Альфа-Банк» у фінансових спорах з клієнтами нехтує, або взагалі виключає варіант діяти через суд, а обирає метод жорсткого протиправного тиску, який не підкріплений жодними законними підставами.

«Тому в справу йдуть всі найбрудніші методи колекторських фірм, як-то — розголошення банківської таємниці, шантаж розшуком, загрози родичам і знайомим і т.п. Але на відміну від простих колекторів, які не мають права діяти, тут тиск підкріплено реальними (нехай і незаконно застосовуються) повноваженнями співробітників правоохоронних органів виконувати свої погрози!» — зазначається у матеріалі.

З юридичної та правової точки зору «Альфа-Банк» разом з найнятими силовиками діють поза межами закону, а фактично скоюють кримінальні злочини.

«Такі дії Альфа-Банку» по відношенню до своїх колишніх клієнтів, до позичальників неприпустимі в правовій державі, і порушують цілий ряд, як українських законів (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Кримінальний кодекс України, Закони України «Про іпотеку», «про виконавче провадження», «про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого в якості забезпечення кредитів в іноземній валюті»), так і міжнародних конвенцій (Конвенція про захист прав людини і основних свобод, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права)», — прокоментував ситуацію адвокат Станіслав Мельник.

Постає питання – чому російський банк дозволяє собі відверто порушувати закон на території іншої суверенної держави по відношенню до громадян цієї держави та їх майна? Та ще й відкрито наймати для залякування і грабування людей високопосадовців прокуратури м. Києва – як то, Олексія Пальчукова?

На підставі чого Пальчуков дозволяє собі працювати вишибалою у російських мільярдерів, власників «Альфа-Банку», за винагороду, віджимаючи майно українських громадян на їх користь. І хто тоді кришує самого Пальчукова?

З помічника генпрокурора «ДНР» – до наглядача за слідчими Києва. Риси до особистості прокурора Пальчукова

Саме час поглянути на особу згаданого прокурора. Деякі матеріали щодо його діяльності допомогли віднайти журналісти з об`єднання «Стоп корупція», яке вже з десяток років наводить жах на вітчизняних корупціонерів. Окрім того, певні відомості про Пальчукова надало джерело з київської прокуратури. Зокрема, людина, що назвалася колегою Пальчукова, повідомила викривачів, що Пальчуков обіцянками та погрозами примушує слідчих з поліції та своїх підлеглих колег до незаконних дій в інтересах «Альфа-Банку», причому без обіцяних віддяк, як прийнято у корумпованих схемах. Правда це чи ні – документальних підтверджень, як то записів розмов, журналісти поки що не мають. Але є безліч інших свідчень, що яскраво змальовують «обліко морале» цього прокурора.

Перш за все, треба відзначити, що Олексій Юрійович Пальчуков нещодавно пройшов фахову переатестацію. Зазвичай її легко проходять ті, хто виявляє цілковиту лояльність до керівництва, і завалюють тих, хто заважає обслуговувати інтереси впливових осіб. Хоча, за логікою і буквою закону, взагалі, мав би бути люстрованим ще у 2014 році.

Його кар’єра у 2008-2011 роках стрімко злетіла в Донецьку, де він вперше засвітився у мережі в ранзі помічника прокурора Ворошиловського району, прихильника руського міру Сагунова І.М. Характерно, що у 2012 році Ігор Сагунов, який вважався правою рукою горезвісного «золотаря» Пшонки, став вже прокурором міста Донецька, а у 2014 році сам Пшонка рекомендував його кураторам з ФСБ на посаду Генпрокурора «ДНР». Див.: http://factor-news.info/dyrektor-pivdenno-zahidnoi-zaliznytsi-pryznachyv-zastupnykom-generalnogo-prokurora-dnr/ )

Ось таким був ідейний наставник і старший товариш Олексія Юрійовича, який, напевно, багато що йому передав і багато чому навчив.

Як би там не було, невдовзі після призначення бувшого шефа головним прокурором Донецька, Пальчуков успішно перебирається вже у Київ, де скоро опановує посаду керівника відділу столичної прокуратури. Благо, для донецьких у столиці при Януковичі було зелене світло і зручна драбина вгору. Цікаво, що і після Революції Гідності Пальчуков, дивним чином уникнувши люстрації, продовжує робити успішну кар’єру в столиці України.

Але для розуміння його морально-етичних якостей варто згадати, чим саме він зазвичай займався у столиці Донбасу. Так, відомо, що у 2011 році Пальчуков навіть був куратором практики у майбутніх правоохоронців, які на базі Ворошиловської прокуратури вивчали методи нагляду за дотриманням законності (яка ж в цьому іронія!).

А ось і перша серйозно справа Пальчукова, яка вийшла за межі кабінетів, і стала надбанням гласності.

Мова йде про участь Пальчукова у переслідуванні у 2008-11 році відомого донецького активіста Вадима Шестопалова, який сміливо протистояв донецькій наркомафії та ОБНОНУ Ворошиловського району, що її кришував. Див.: «Проверить фальшивку не могём: она – доказательство в суде!»

У скарзі Шестопалова на ім`я Президента, Генпрокурора, Омбудсмена та ще ряду вищих антикорупційних інстанцій перераховуються методи фальсифікації справи, як-то фальшування доказів та свідчень, та називаються імена учасників його переслідування, серед яких – донецькі прокурори Сагунов, а також Олексій Пальчуков, який безпосередньо підтримував висмоктане з пальця державне обвинувачення проти Шестопалова. Тоді ЗМІ обійшли пронизливі листи Шестопалова про звірства, які з ним чинили в СІЗО, про залякування та тиск зі сторони правоохоронців, які хотіли зламати людину, що кинула виклик наскрізь корумпованій системі. На щастя Шестопалова, життя йому зберегла випадковість. Про цю історію через журналістські звернення дізнався особисто всесильний тоді Льовочкін, за вказівкою якого активіста, через три роки катувань, таки випустили з СІЗО та залишили у спокої за умови, що той буде мовчати. Можливо, після цього Пальчукова забрали від гріха подалі в Київ.

Слід відзначити, що перевівшись до Києва Пальчуков діяв досить обережно, намагаючись не встрявати у відверті скандали та залишатись у тіні.

Та якщо ти звик кришувати, тиснути і отримувати за це винагороду, то на сумлінному розслідуванні злочинів особливо не розбагатієш, навпаки наживеш ворогів у владі. З іншої сторони, Київ – то не Донецьк, і залякувати людей по беспрєделу та замовчувати корупційні факти тут набагато складніше.

Тому перший гучний корупційний скандал за участю Пальчукова у столиці, сплив незабаром вже у 2013 році. На цей раз фігурант розслідування засвітився у прибуткової справі вимагання хабара з власників приміських земельних ділянок.

Так, у ЗМІ опубліковано запит громадянина Гарнаги В.В. на адресу вищого керівництва правоохоронних органів, який детально описує схему вимагання з нього хабара 50 000 доларів США слідчим Плюшкіним А.Ю. Підстави – начебто якісь виявлені порушення при оформленні придбаних ним земельних ділянок у Конча-Заспі під Києвом. Див.: описання схеми в матеріалі порталу ОРД https://ord-ua.com/2015/12/01/hapugi-novak-ta-plyushkin-nova-generatsiya-bortsiv-z-koruptsiyeyu/

Зокрема, в цій справі була задіяна улюблена класична схема корупціонерів у погонах за участю трикутника «поліцейський-прокурор-суддя», яка широко застосовується й понині. Це коли органи «вичисляли» підходящих людей, фабрикували докази, потім через кишенькового суддю накладали арешт на майно потерпілих і за зняття арешту вимагали гроші. В запиті прямо вказується, що прокурор, який безпідставно дає санкції на арешт ділянок– ніхто інший, як О.Ю. Пальчуков!

Судячи з усього, у ранзі старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва Пальчуков О.Ю приймає участь в цій схемі, погоджуючи арешти нерухомого майна, і отримує свою частку від потерпілих за можливість зняття арешту і закриття справи. Якщо зважити, що в ті часи формально можна було причепитись до будь-якого акту купівлі-продажу нерухомості, будь-якої земельної угоди, то можна лише здогадуватись, скільки таких оборудок пройшло через кабінет Пальчукова і його подільників.

Але, як кажуть, апетит приходить під час їди. І наступна гучна поява Пальчукова у корупційних схемах торкається вже тиску на крупне вітчизняне підприємство. Мова йде про гучний корупційний скандал, що стався у 2015 року і стосувався відомого столичного виробника лічильників – заводу «НІК-Електроніка».

У розслідуванні на порталі «Антикор» — «Григоришин ставить на лічильники», відомий журналіст, викривач корупції Юрій Шеляженко розкриває схему рекету прибуткової виробничої корпорації.

«30 вересня 2015 року слідчий суддя Голосіївського райсуду м. Києва Тетяна Шевченко дає дозвіл слідчому столичного главку поліції Крютченкову, з санкції прокурора Пальчукова, на проведення обшуку заводу «НІК-Електроніка». Зміст ухвали про обшук скандальний: виявляється, слідчий вважає відомого виробника лічильників, продукцію якого можна знайти в кожному магазині електротоварів і на кожному ринку – конвертаційним центром, тобто «підприємством з ознаками фіктивності», де обготівковувалися кошти ПАТ «Київенерго»!»

На переконання журналіста, таким чином силовики виконували замовлення скандального бізнесмена Григоришина, який намагався захопити позиції на енергоринку. Тоді, після незаконних обшуків, корумповані фіскали безпідставно виписали підприємству штрафів на 40 000 000(!) гривень. Як водиться, за половину цієї суми органи обіцяли все порішати і все владнати. Підприємство не піддалось на шантаж і, врешті решт, окружний суд відмовив хапугам у задоволенні їх апетитів.

Попри все, навіть якщо в цій справі вийшов облом, ми маємо відзначити рівень, до якого еволюціонував Пальчуков! Від запроторення людей у СІЗО в Донецьку, через вимагання хабарів з власників ділянок у Конча-Заспі —  до виконання замовлень мільярдерів і рекету цілих заводів!

Справжніх бандитів відпускаємо

А от виконувати свої прямі обов’язки – тобто забезпечувати невідворотність покарання справжніх бандитів і порушників закону, у Пальчукова виходило погано. На нього часто  жаліються та заявляють про відводи на підставі, що він не контролює бездіяльність поліції (прямий, безпосередній обов’язок посади Пальчукова!).

Так, з фрагмента ухвали 14 травня 2018 року слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Левицької Т.В., https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/79685122   ми бачимо, що:

«До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява представника потерпілого ОСОБА_2 — адвоката ОСОБА_1 про відвід начальника відділу прокуратури м. Києва Пальчукова О.Ю. від участі у кримінальному провадженні №12017100000000847 від 12 серпня 2017 року.

Обґрунтовуючи підстави для відводу потерпілий вказує, що 24.01.2018 він звернувся до Прокуратури м. Києва із заявою про проведення перевірки бездіяльності слідчого СУ ГУНП у м. Києві Даданенка О.С. у кримінальному провадженні № 12017100000000847 від 12 серпня 2017 року. Після отримання заяви начальник відділу прокуратури м. Києва Пальчуков О.Ю. жодним чином на неї не відреагував, чим порушив вимоги ст.220 КПК України. У зв’язку з цим вважає, що вказані обставини викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора Пальчукова О.Ю. при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000847 від 12 серпня 2017 року.

Прокурор, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився».

І така поведінка дуже красномовно характеризує нашого прокурора.

Так само бездіяльно Пальчуков веде себе і в скандальній справі з побиттям  серед білого дня у 2018 році депутата Мустафи Найєма, де входить до складу прокурорської групи обвинувачення і підтримує обвинувачення в суді. Як ми знаємо, ніхто не поніс жодних покарань у цій справі, хоча всі докази були в наявності. І це не дивно, бо закриття справ, спущення їх на гальмах, завжди було одним з головних джерел незаконних доходів корумпованих слідчих і прокурорів.

Герой нашого часу, якому щиро вдячні – ДЕКЛАРАЦІЯ ДОХОДІВ

Але попри всі звинувачення, не можна сказати, що герой цієї публікації зовсім  нехтує своїми професійними обов’язками. Навпаки, він намагається підвищувати рівень кваліфікації не лише юних практикантів, але й своїх колег по юридичній спільноті – адвокатів, експертів, правозахисників! І навіть приймає участь у наукових форумах, як-то науково-практична конференція «Актуальні питання доказування у кримінальному процесі», що відбулась у Києві у 2015 році. Там Пальчуков розказав про останні тенденції та проблеми у обґрунтуванні підстав для проведення обшуку. Див.: https://kmkdka.com/novini/295 Принаймні ми знаємо, що в самого Пальчукова проблем з підставами для обшуків ніколи не було. Звісно, якщо за це добре віддячують.

А ознаки численних подяк, попри всі намагання їх приховати, добре виглядають з декларації  О.Ю. Пальчукова, яку можна побачити у відкритих джерелах.

Декларація: https://declarations.com.ua/declaration/nacp_a573afb7-60fd-4626-9ce3-95b83bfd51d0, https://declarations.com.ua/declaration/nacp_d5d9d7f6-f493-42f8-bcaf-8291148aa982

На підставі відомостей, викладених у декларації Пальчукова та долучивши трохи аналітики, наші колеги-викривачі підготували для розслідування довідку щодо походження статків Пальчукова О.Ю.

За результатом вивчення декларацій  начальника відділу прокуратури м. Києва Пальчукова О.Ю. встановлені факти, які можуть свідчити про недоброчесність кандидата на посаду, отримання ним неправомірної вигоди та легалізацію коштів, отриманих корупційним шляхом, що підтверджується наступним:

  1. У декларації за 2019 рік зазначається, що дружині кандидата в прокурори регіональної прокуратури — начальника відділу прокуратури м. Києва Пальчукова О.Ю. на праві власності належить квартира площею 36 м.2, яка розташована у м. Києві. Проте у декларації відсутні відомості щодо дати набуття права власності на таке нерухоме майно та його вартості на дату набуття, лише зазначено, що дружина відмовилась надати необхідну інформацію;
  2. У декларації за 2019 рік зазначається, що родина кандидата в прокурори регіональної прокуратури— начальника відділу прокуратури м. Києва Пальчукова О.Ю. безоплатно користується квартирою площею 116 м.2 яка розташована у с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Разом з тим, власником такого нерухомого майна є фізична особа Пилявець Л.С., відношення якої до родини Пальчукова О.Ю. є незрозумілим; ймовірно Пилявець Л.С. є родичкою Пальчукова О.Ю., однак джерело походження таких коштів та наявність фінансової спроможності у Пилявець Л.С. придбати таке нерухоме майно також є сумнівним. Більш того, зазначається, що вартість такої квартири становить 703 000 гривень (тобто вартість 1 м.2 становить 6 060,3 гривень), що, очевидно, в значній мірі (втричі дешевше) не відповідає реальній ринковій вартості такого об’єкту нерухомості;
  3. У декларації за 2019 рік зазначається, що кандидат в прокурори регіональної прокуратури начальник відділу прокуратури м. Києва Пальчуков О.Ю. у 2013 році набув у власність автомобіль Suzuki Grand Vitara 2007 року випуску вартістю 64 500 гривень. Проте станом на 2013 рік реальна ринкова вартість подібного авто складала приблизно 115 000 – 130 000 гривень, тобто реальна вартість авто приблизно у двічі більша, ніж це було зазначено у декларації кандидата на посаду.

Чи зроблять Венедіктова і ДБР вигляд, що нічого не відбулося?

Що ж, як бачимо, навіть у відкритих даних порушення істотні, хоча, за нашими джерелами, значна частина коштів і матеріальних цінностей родини Пальчукових, взагалі, не засвічені в жодних деклараціях.

А те, що працювати рекетиром у російських мільярдерів дуже вигідно, напевно, зайвий раз доводити нікому не треба. Бо суми незаконно стягнутих з українських громадян грошей, без суду й слідства, за допомогою прокуратури та колекторів «Альфа-Банка», за приблизними підрахунками вже нараховують більше десятка мільйонів доларів! І зупинятись рекетири на чолі з Пальчуковим, скоріш за все, не збираються. Звісно, такі зухвалі порушення закону не можуть пройти непомітно та без реакцій численних потерпілих. В міжнародних фінансових колах вже відомо про цей банківський скандал. А багато ЗМІ долучились до висвітлення означених подій. Зокрема, реагуючи на численні скарги потерпілих, міжнародний журнал «Корупціонер в Україні» надіслав офіційний запит на адресу Генпрокурора Люксембурга та офіси співвласників «Альфа-Банку» з Люксембургу та Італії, де попросив дати правову оцінку фактам незаконних дій колекторів банку та їхньої змови з правоохоронними органами в Україні.

https://www.facebook.com/Korruptionist.in.Ukraine/photos/p.709884846218385/709884846218385/?type=1&theater

Окрім того, на адреси вищого керівництва Держави, керівників правоохоронних органів ОГПУ, ДБР, САП розіслані численні заяви, адвокатські скарги та журналістські запити від багатьох ЗМІ, де «схема Пальчукова» описується детально і з ґрунтовними доказами.

Тепер залишається дочекатись реакції посадовців і законників – буде ясно чи за влади Володимира Зеленського правоохоронні органи змінились на краще, чи все стало ще гірше, і Україна скочується в прірву, де панує абсолютне правове безладдя.

Костянтин Волошин, Світлана Ткачук, спеціально для «Антикору»